Методична скринька

Сценарій святкового заходу, присвяченого Т.Г. Шевченку
Мета:
- виховання любові до рідної мови, скарбів поетичного слова, України
- вшанування памяті видатного художника слова
  патріота України - Т.Г.Шевченка
- формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови
- пропагування творчості обдарування рідного краю
І частина
На сцені – рушник і вислів “Не одцурайтесь своєї мови…”.
Біля сцени на столі рушник, портрет Шевченка, квіти, свічка.
Ведучий 1: Шановні гості! Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова. Поезія – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини.
Запалює свічку.
Ведучий 2:  Хай палає свічка.
                    Хай палає,
                    Поєднає нас вона в цей час.
                    Друзів голоси нехай лунають,
                    Слово й музика нехай єднають нас.
Звучить мелодійна музика та вірш М.Бригільського.
Учень 1:     Мова українська – то Шевченка слово,
                   Лесі   Українки і Марка Вовчка.
Учень 2:     Мова українська – то дарунок Бога,
                   Це барвисте слово генія Франка.
Учень 1:     Мова українська – це і степ широкий,
                   Це сади вишневі, і гаї, й ліси.
Учень 2:     Мова українська – океан глибокий
                   Мудрості народу – вічної краси.
Учень 1:     Мова українська – берегиня наша,
                   Пісня материнська, голос немовлят.
Учень 2:     Мова українська – це достатку чаша
                   І найбільше свято із відомих свят.
Український танок.
Ведучий 1: Рідна мово! У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.
Ведучий 2: Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став Великий Кобзар – Тарас Шевченко.
То була дивовижна зоря.
На убогу і світом забуту,
Щоб її до життя повернути,
Бог послав Кобзаря.

Ведучий 1: Дякуємо Богу святому, що живемо не в такий вік, коли за слово правди людей на хрестах розпинали або на кострах палили. Не в катакомбах, не в вертепах зібралися ми славити великого чоловіка за його науку праведну: зібрались ми серед білого дня і всією громадою складаємо йому щиру дяку за його животворне слово.
Учень 1:     Щовесни, коли тануть сніги
                   І на рясті засяє веселка,
                   Повні сил і живої снаги
                   Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Учень 2:     Ти, Тарасе, сьогодні
                   Нас зібрав докупи.
                   І зійшлися у цій залі
                   Шевченка онуки.
Пісня “Одна калина”.
Учень 3:     Хліб і сіль тобі, Тарасе,
                   Сьогодні підносимо…
(Виносимо хліб-сіль, кладемо біля портрету)
                   Вшанувати цю гостинність
Оплесками просимо.
Учень 4:    Ти зорею сіяєш у прийдешнім віку,
                   Сходиш хлібом духовним на яр-рушнику.
                   У розкриллі земних і заобрійних трас
                   Височієш над світом, великий Тарас.
Учень 5:     Твій голос – повнить пшеничний колос,
                   Бо те, за що ми жили й боролись,
                   Твій сон щасливий, зоря твоя,
                   Велика, вольна, нова сім’я…
Український танок.
Ведучий 1: Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
Ведучий 2: Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив весь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів. Проймемося їхнім духом, тим самим зможемо виконати поетові заповіти:
Учень 6:     …Не одцурайтесь своєї мови
                   Ні в тихі дні, ні в дні громові,
                   Ні в дні підступно мовчазні,
                   Коли стоїш на крутизні
                   Один, чолом сягнувши птаха,
                   Й холодний вітер попід пахви
                   Бере і забиває дих,
                            Щоб ти скорився і притих.
                            Не одцурайсь, мій сину,
                            Мови. У тебе іншої нема.
                            Ти плоть і дух – одне-єдине
                            Зі словом батьківським – Людина,
                            Без нього – просто плоть німа.
                            Без мови в світі нас – нема!
Учень 7:    Схаменіться,…
                   Подивіться на рай тихий,
                   На свою країну,
                   Полюбіте  щирим серцем
                   Велику руїну,
                   Розкуйтеся, братайтеся!
                   У чужому краю
                   Не шукайте, не питайте
                   Того, що немає
                   І на небі, а не тілько
                   На чужому полі.
                   В своїй хаті своя й правда,
                   І сила, і воля.
Учень 8:    Учітесь, читайте,
                   І чужому научайтесь,
                   Й свого не цурайтесь,
                   Бо хто матір забуває,
                   Того Бог карає,
                   Того діти цураються,
                   В хату не пускають.
                   Чужі люди проганяють,
                    І немає злому
                    На всій землі безконечній
                    Веселого дому.
Учень 9:   Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, -
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!
Учень 10:           І мене в сім’ї великій,
                   В сім’ї вольній, новій,
                   Не забудьте пам’янути
                   Незлим тихим словом.
Пісня на слова Шевченка “Зоре моя вечірняя” .
Ведучий 1: “Незлим тихим словом” згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?
Учень 11:   Залишим у спадок новим поколінням
                   Свої ідеали й свої устремління,
                   Могутню Вкраїну, в якій наша сила,
                   І геній Шевченка як нації крила.

Учень 12:   Залишим і те, що душею народу
                   Зовуть недаремно від роду до роду,
                   Як вищу красу і життєву основу,
                   Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

ІІ частина


До участі в ІІ частині запрошуються сучасні творці слова, літератори, члени літературних, мовних товариств  рідного краю, обдаровані учні, які досягли високих успіхів у олімпіаді з української мови та літератури, у конкурсах учнівської творчості.
Ведучий 1: Сьогодні у нас в гостях присутні сучасні творці слова, люди, які все своє життя, працюючи творчо й натхненно, бережуть і леліють мову. Вони залишають у спадок новим поколінням животворне слово.
Введучий 2: Ми раді вітати на нашому святі громадських діячів, сучасних митців нашого краю: …………
Присутнім надається слово для виступу.

Ведучий 2: Дякуємо вам, ……….., за щирі слова, за чудові поезії. Дозвольте побажати вам міцного здоров’я, натхнення й творчої наснаги. Нехай у ваших душах ніколи не перестає палати вогонь любові до рідної мови, до свого народу, до України. Прийміть, будь ласка, від учнів нашої школи в подарунок – пісню.
Пісня “Про добро”.
Ведучий 1: Ми продовжуємо знайомство з митцями нашого міста. І зараз наша мова піде не про відомих досвідчених поетів і письменників, а про початківців, про наших ровесників. Вони навчаються, як і ви, в школі, живуть у нашому місті, ходять тими ж вулицями, що і ви. Але відрізняються від нас особливим сприйняттям оточуючого нас життя, особливим даром розповісти про свої відчуття, думки мовою поезії. Це молоді музи наших шкіл.
Представлення, привітання гостей .
Інтерв’ю з юними даруваннями, читання власних творів гостями.

Ведучий 1: Хотілося б висловити слова подяки юним поетичним даруванням за ті почуття й думки, які пробудили вони в нас. І, мабуть, усі присутні у цій залі погодяться з нами, що “якщо і є на світі Бог, то це поезія”, це слово, це наша мова, це генетичний код нації.
Вірш Віктора Баранова “До українців”
         Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
         Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
         Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
         Коли ми, українці, забули, що ми – українці?
                   І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
                   І що є у нас думка, яка ще од Байди нам в’ється,
                   І що ми на Вкраїні – таки український народ,
                   А не просто населення, як це у звітах дається.
         І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.
         І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
         І що є у нас мова, і що українська вона,
         Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.
                   Я до себе кажу і до кожного з вас: - Говори!
                   Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
                   Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
                   Почали українці себе у собі забувати?
         Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
         У якому свідомості нашій збагнути незмога,
         Чом солодшим од меду нам видався чад забуття
         Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
                   Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?
                   Чи в “моголах” і вмерти судила нам доля пихата?
                   Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
                   Що розцвів нам у душах смиренністю “меншого брата”?
         Українці мої! Як гірчать мені власні слова…
         Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.
         Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
         Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
                   Я вже й сам ладен мовить: “Воно тобі треба?.. Стерпи!”
                   Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
                   Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
                   Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
         То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
         І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
         Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
         Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
                   Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
                   Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
                   Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил,
                   Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…

Ведучий 2: Світ починався зі Слова, і Україна починалася зі Слова. Слово, як плуг, орало правічний переліг життя, із черноземної скиби його виростали поети, і в кожного на устах у час недолі й радості була своя, але одна молитва – Україна.
Ведучий 1: Слово, як собор, і в його святості палахкотять, як свічки, праведні душі поетів, і з блакитного купола благословляє нас небо, і хоралом віри зливаються голоси наших предтеч і сущих в одну молитву – Мова.
Дівчина в національному костюмі зі свічкою в руках читає “Молитву до мови”
Дівчина:   Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.
                   Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
Мово! Велична молитво у своїй нероздільній трійці, що ти єси і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія. Мово, що стояла біля вівтаря нашого національного храму і не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, ганьби, і множила край веселий, святоруський, люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень, і наповнювала душі Божим сяйвом золотонебесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.
Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. Тож зцілювала ти втомлених духом, давала силу і здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване тобою слово. Бо “споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог”.
Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю, Русь-Україну возвелич, порятуй народ її навіки.
Ведучий 1: Шановні гості! Ми вдячні вам за те, що розділили з нами радість свята, за ваші добрі слова і теплі обличчя.
         Дай вам, Боже, дай із неба,
         Дай, чого вам більше треба, -
         Дай вам миру і спокою
         Під могутньою рукою…
Зичимо вам здоров’я, щастя, добра, любові і нових творчих звершень. Нехай у ваших серцях завжди живе українська мова, звучить рідна пісня.


Звучить “Пісня про Україну”.


Рідне слово
(Інтелектуальна гра з української мови)
Без слова рідного земля –
як без батьків дитина.
П. Загребельний
Мета: навчити дітей сприймати і розуміти слово;
розвивати культуру мовлення, почуття особистої відповідальності за збереження та збагачення рідної мови;
виховувати любов до української мови, бажання досконало її знати.
Форма проведення: мовознавчі турніри.
Обладнання: портрети видатних українських поетів і письменників, вислови про мову, рушники.
Хід заходу:
Підготовлений учень виразно читає вірш Д. Білоуса «Якщо з українською мовою».
Слово вчителя. Любі друзі! 9 листопада – День української писемності та мови. Це свято вшановує вся наша держава. Сьогодні ми зібрались, щоб вшанувати нашу рідну мову, бо вона – життя духовного основа. Опановувати мову людина починає з дня народження. Спочатку – прислухається до слів матері, рідних, згодом – вимовляє звуки, склади, слова. Протягом життя – змалку й до останнього подиху – людину супроводжує мова. Наша мова прекрасна, бо писалась людьми із гарячими серцями: Лесею Українкою, М. Рильським, П. Тичиною, В. Симоненком, Т. Шевченком, І. Франком та багатьма іншими митцями. Вони всі прагнули, щоб мова огорнула всю Україну.
Пропоную вашій увазі переглянути презентацію «День української писемності та мови».

Сьогодні ми вшануємо нашу рідну українську мову та проведемо свято, приурочене до Дня української писемності й мови. Свято наше буде проходити у вигляді мовних конкурсів, і ми побачимо, наскільки наші учні знають українську мову. Отже, зустрічайте наші команди.
Оцінювати команди буде наше високоповажне журі.
Кожен конкурс оцінюють у пять балів. Отже, починаємо!
Презентація. Кожна команда презентує себе, оголошує свою назву, девіз та емблему.
І конкурс «Розминка»
Ведучий по черзі ставить запитання кожній команді. Оцінюють швидкість  і точність відповіді.
Запитання.
1.      Скільки букв в українському алфавіті? (Тридцять три)
2.      Скільки голосних звуків в українській мові? (Шість)
3.      Скільки приголосних звуків в українській мові? (Тридцять два)
4.      Розділ науки про мову, який слова вивчає як частини мови. (Морфологія)
5.      Скільки службових частин мови в українській мові? (Три)
6.      Скільки самостійних частин мови в українській мові? (Шість)
7.      Якщо узагальнювальне слово стоїть після однорідних членів речення, то перед ним ставиться …(тире).
8.      Дібрати синонім до слова пасивний. (Бездіяльний)
9.      Антонім до слова сухий. (Вологий)
10.   Парний глухий звук до дзвінкого «д»? («т»)
11.   Парний глухий звук до дзвінкого «з»? («с»)
12.   Парний глухий звук до дзвінкого «г»? («х»)
13.   Люблять нас усі збирати після дощику в ліску, а як букву «г» відняти, будем плавати в ставку. (Гриби – риби)
14.   На неї птах сідає, вона його гойдає, а звук ви замініть – звірятком стане вмить. (Гілка – білка)
15.   Тече собі, хвилюється, навколишнім милується. А «р» на «н» змінити – то темно буде жити. (Річка – нічка)
ІІ конкурс «Як ми говоримо»
Дати якомога більше правильних відповідей – виправлень русизмів і
 жаргонізмів.
Слова для 1-ої команди
v  блинчики - … (млинці)
v  прикинь - … (уявляєш)
v  бабки - … (гроші)
v  шарити - … (знати)
v  хавати - … (їсти)
Слова для 2-ої команди
v  комп - … (компютер)
v  братан - … (товариш)
v  кайф - … (насолода)
v  облом - … (ліньки)
v  клубника - … (полуниця)
Слова для 3-ої команди
v  тєлік - … (телевізор)
v  бакси - … (долари)
v  блін - … (халепа)
v  базар - … (розмова)
v  прививка - … (щеплення)
ІІІ конкурс «Слово – не полова, язик – не помело»
Поєднайте частини мовознавчих прислівїв.
Слово – не горобець, ..
а думки лукаві.
Більше слухай, ..
кусає, як гадюка.
Умій сказати, ..
і лід розмерзається.
Слова ласкаві, ..
ніж кулаками.
Щебече, як соловейко, а ..
а слово – душу.
Від теплого слова ..
умій змовчати.
Ліпше переконувати словами, ..
менше говори.
Шабля ранить тіло, ..
вилетить – не спіймаєш.

Гра з глядачами між конкурсами

1)      На слайдах зображені предмети і явища – треба їх назвати українською мовою.
2)      Гра «Алфавіт».
Кожен глядач по черзі називає слово на літери алфавіту: а, б, в, г і т. д. Перемагає той, хто останнім назве слово.
3)      Гра «Літери».
Дітям пропонують назвати слова, до складу яких входять:
·        дві літери а;
·                                                                                               три літери а;
·                                                                                               чотири літери а.
IV конкурс «Перевірте себе»
Перекладіть словосполучення українською мовою.
Словосполучення для 1-ої команди
v                       По приказу - … (за наказом)
v                       На протяжении дня - … (протягом дня)
v                       Принимать участие - … (брати участь)
v                       Пришлось - … (довелося)
v                       Заслуживать внимания - …(заслуговувати на увагу)
Словосполучення для 2-ої команди
v                       Капризная погода - … (примхлива погода)
v                       Отпуск по болезни - … (відпустка через хворобу)
v                       Общественное мнение - …(громадська думка)
v                       Поставить в пример - … (поставити за приклад)
v                       Стечение обстоятельств - … (збіг обставин)
Словосполучення для 3-ої команди
v                       Между прочим - … (між іншим)
v                       Оставить в покое - … (дати спокій)
v                       С давних пор - … (віддавна)
v                       На повестке дня - … (на порядку денному)
v                       Подписка - … (передплата)

V конкурс «Правописна селекція»
Кожна команда отримує чотири картки, на кожній з яких надруковано по 10 слів. Завдання полягає в тому, щоб знайти якнайшвидше картку, на якій містяться слова, передані без орфографічних помилок.
Картки до теми «Апостроф»
Картка № 1
В’яз, духмяний, комп’ютер, здоров’я, нявкати, сп’яніти, возз’єднання, в’юн, нюхати, цв’ях.
Картка № 2
Священний, під’їзд, цямрина, моркв’яний, п’янкий, з’юрмитися, дрючок, б’юро, подвір’я, в’язниця.
Картка № 3
Різдв’яний, деревяний, з’їсти, п’юпітр, солов’їний, п’ятниця, верф’ю, ляскіт, м’яч, з’явитися.
Картка № 4
Арф’ярка, м’ясо, підйом, дюшес, в’юнкий, п’ятка, свято, під’юджувати, буряк, коньяк.
VI конкурс «Диктор»
Представники кожної команди мають проказати скоромовки. Члени якої команди краще їх проговорять, та команда і переможе в цьому конкурсі.
ü  Ти, малий, скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий теля привяже.
ü  Ніс Гриць пиріг через поріг, став на горіх – упав на поріг.
ü  Хитру сороку впіймала морока, а на сорок сорок – сорок морок.
Слово вчителя. Доки високоповажне журі підбиває підсумки конкурсних змагань, давайте послухаємо пісню про українську мову.
Журі оголошує загальний рахунок.
Слово вчителя. Вітаємо бурхливими оплесками команду –переможницю, а інших просимо не засмучуватися , адже ви сьогодні гідно боролися, та вам трішки не пощастило. Дякуємо нашим
вболівальникам, які підтримували учасників, а також шановному журі, яке справедливо оцінювало відповіді наших конкурсантів.
Підготовлений учень виразно читає вірш.
Мова – краса спілкування,
Мова – як сонце ясне,
Мова – то предків надбання,
Мова – багатство моє.
Мова – то чиста криниця,
Де бє, мов сльоза, джерело,
Мова – то наша світлиця,
Вона, як добірне зерно.
Мова – державна перлина,
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни –
Мову, як матір, любіть.

Немає коментарів:

Дописати коментар