Так трапилось, що протягом багатьох століть розвитку Україна не мала власної державності і єдиної території. Українські земл і в різні періоди належали багатьом державам: найбільше Росії, Литві, Речі Посполитій, а потім Польщі, Австро-Угорщині, а згодом Румунії, Чехословаччині.
Та державне відродження України розпочалося ще за часів першої світової війни.
У 1917 році у Наддніпрянській Україні розпочалася національна революція. В результаті неї було проголошено створення Української Народної Республіки та обрано першого президента Михайла Грушевського.
Подібні процеси відбувалися і в Галичині. Згодом у жовтні 1918 року була проголошена Західно -Українська народна Держава на території Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Головою Ради став Євген Петрушевич. А вже через рік, 22 січня 1919 року, у Києві відбулося урочисте проголошення злуки Західно-Української Народної Республіки в єдину Українську Народну Республіку. Відбувалося це на Софійській площі в Києві. Її заповнили десятки тисяч жителів.
Від того часу воєдино злилися століттями відірвані одна від одної частини єдиної України. Відбулося об‘єднання українських земель, а разом з тим – українських традицій, звичаїв, мови, що мало велике історичне значення для українського народу.
Про День Соборності України говорили на виховній годині учні 7-А класу. Соборність – це символ. Символ боротьби за волю. Порозуміння між людьми. І часточка надії і віри у майбутнє. Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.
