Флейта і вітер
У саду на лавці сидів Музикант. Він грав на флейті. До його чудової пісні прислухалися і пташки, й дерева, й квіти. Навіть Вітер приліг під кущем і з подивом слухав гру на флейті. Грав Музикант про сонце в блакитному небі, про біленьку хмаринку, про сіреньку пташку-жайворонка і про щасливі дитячі очі. Замовкла пісня, поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати. Підвівся Вітер з-під куща, прилетів до флейти та й подув з усієї сили. Флейта загула.
- Це не схоже на спів пташок! Швидше за все, це гудіння потягу! - незадоволено сказав Вітер і чимдуж почав дмухати та дмухати у флейту.
Але не почув Вітер чудового співу. Флейта не захотіла коритися силі вітру.
Засмутився вітровій і полетів.
Прілоус Іванна, 5-А клас
(Керівник: Нехаєва С.Г.)
Флейта і вітер
У саду на лавці сидів Музикант. Він грав на флейті. До його чудової пісні прислухалися і пташки, й дерева, й квіти. Навіть Вітер приліг під кущем і з подивом слухав гру на флейті. Грав Музикант про сонце в блакитному небі, про біленьку хмаринку, про сіреньку пташку-жайворонка і про щасливі дитячі очі. Замовкла пісня, поклав Музикант флейту на лаву й пішов до хати. Підвівся Вітер з-під куща, прилетів до флейти та й подув з усієї сили. Не вийшло. Спробував удруге - все одно не виходить. Замислився Вітер: “Якщо пташки так гарно співають, то і про інструмент знають”.
- Чи знаєте ви, як на флейті грати?- запитав Вітер у жайворонків.
- Ні, не знаємо, друже, - відповідають пташки, - спитай у сонця.
Подякував вітровій і полетів до сонця. Але і воно не допомогло. Тоді Вітер звернувся до Музиканта:
- Брате, навчи мене, будь ласка, на флейті грати.
- Добре, але пообіцяй, що не будеш бешкетувати!
- Обіцяю!
Минуло кілька тижнів. І Вітер уже грав на флейті не гірше, ніж Музикант.
Совгиря Вікторія, 5-А клас
(Керівник: Нехаєва С.Г.)
Над зеленим лугом літали два метелики. Один білий, а другий червоний. Зустрілися, сіли на зеленому листочку та й хваляться. Білий метелик говорить: "Мої крильця найкрасивіші, бо я схожий на білу хмаринку." А червоний метелик і собі хвалиться: “Ні, мої крильця красивіші за твої, бо вони схожі на дикі маки, що ростуть у лузі”.
Довго сперечалися метелики. Аж раптом побачили бджолу, що збирала нектар, і вирішили звернутися до неї, щоб розсудила їх.
- Тітонько бджола, хто з нас найкрасивіший? - запитали метелики.
- У кожного своя відповідь на таке питання. Одні люблять за зовнішню красу, інші—за працьовитість, за розум. Але завжди треба вміти домовлятися і поважати одне одного.
Метелики помирилися і більше ніколи не сперечалися.
Собяніна Сабіна, 5-А клас
(Керівник: Нехаєва С.Г.)
