Конкурс казок «Юний казкар» (за творчістю В.О.Сухомлинського)

Найрадісніше і найсумніше

Учитель сказав дітям:

-     Намалюйте найрадісніше і найсумніше.

 Миколка розгорнув зошит і задумався. Згадав золоте літо, ранок на березі ставка, квітуче поле конюшини. Намалював квітку конюшини і над нею бджолу.

-     Це і є найрадісніше, - сказав він.

-     Чому?- питає вчитель.

-     Бо сяє сонечко, співає жайворонок і небо синє-синє.

-     А що ти намалюєш найсумніше?

 Миколка намалював дерево. Жовте листя падає додолу. Голе віття поливає дощик.

-     Чому ж це найсумніше? - питає учитель.

-     Бо я вважаю, що осінь – сумна пора року. Небо стає сірим та непривітним. Постійно йде дощ. Усі трави в’януть. Не так яскраво світить сонечко, стає прохолодніше та починає рано темніти. Птахи відлітають у вирій. У небі чути невеселий  прощальний крик журавлів. Вони відчувають довгу розлуку з рідною землею. Але не зважаючи на це,  осінь теж чудова пора року.

Учениця 7 –В класу

Першотравенської ЗШ №2

Коваленко Дар’я